Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2014 р. м. Київ К/9991/29845/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А.СуддівДонця О.Є. Мороз Л.Л. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Київському районі м. Одеси про зобов'язання провести перерахунок пенсії за касаційною скаргою УПФ України в Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року

в с т а н о в и л а :

У червні 2011 року ОСОБА_4 в Київському районному суді м. Одеси пред'явив позов до УПФ України в Київському районі м. Одеси про зобов'язання провести перерахунок пенсії.

Просив визнати відмову у перерахунку пенсії протиправною та зобов'язати УПФ України в Київському районі м. Одеси провести перерахунок пенсії з 01 лютого 2010 року у відповідності до вимог статей 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та сплатити недоплачену частину пенсії.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2011 року, залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано відмову УПФ України у Київському районі м. Одеси щодо проведення перерахунку позивачу в 2011 році пенсії за віком відповідно до статей 40, 42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії (2010 рік) незаконною.

Зобов'язано УПФ України у Київському районі м. Одеси здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до статей 40, 42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії (2010 рік), починаючи з 01 лютого 2011 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, УПФ України у Київському районі м. Одеси подало касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх рішення скасувати та постановити у справі нове рішення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії, як працюючому пенсіонеру, згідно зі статтею 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України.

Відповідачем відповідно до поданої позивачем заяви було здійснено перерахунок пенсії без урахування приписів частини другої статті 40 зазначеного Закону, а саме не включено до складової заробітної плати показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.

Позивач вважає такий перерахунок неправомірним.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач має право на перерахунок пенсії за віком згідно зі статями 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2010 рік.

Однак, із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можливо, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини виникли щодо здійснення перерахунку пенсії працюючому пенсіонеру та застосування показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідно статей 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФ України у Київському районі м. Одеси. Після призначення пенсії продовжував працювати.

Перерахунок його пенсії був проведений у 2011 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік.

Перерахунок пенсій пенсіонерам у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється частиною четвертою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказана норма Закону передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Редакція частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відновлена рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, згідно з яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) зміни, внесені до неї підпунктом "б" підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Визнана неконституційною норма вказаного Закону передбачала можливість перераховування пенсії із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Проте, відновлена норма абзацу 3 частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Тобто, правила частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при перерахунку пенсії застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

Частина перша статті 40 вказаного Закону передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" одним з показників, який враховується в формулі визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії є середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення не за перерахунком, а за призначенням пенсії. При цьому термін "обчислення пенсії" у правовому розумінні слід вважати тотожним терміну "призначення пенсії", а не перерахунку.

Отже, при перерахунку пенсії не підлягає врахуванню показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, та яка відповідно до Закону враховується для призначення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, у зв'язку з визнанням даних змін до Закону неконституційними, оскільки приписами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції чинній з 22 травня 2008 року, застосування такого показника при перерахунку пенсії не передбачене.

Правове розуміння понять "середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України" та "показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії" є різними правовими категоріями.

За змістом вказаних норм Закону правила частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при перерахунку пенсії застосовуються з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід), а частина друга цієї ж статті передбачає формулу для обчислення, а не перерахунку пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України.

Таким чином, середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і є величиною постійною, не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії. Тобто, під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходи) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії.

Відповідно до підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Враховуючи пріоритетність законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає, що зазначена норма, яка має нижчу юридичну силу, не підлягає застосуванню, оскільки Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, не передбачений, а тому, не підлягає врахуванню при перерахунку пенсії.

Таким чином, при ухваленні рішення суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального права, визначених статтями 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.

Підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні відсутні.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана не вірно, а доводи касаційної скарги спростовують висновки судів.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 221, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси задовольнити.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про зобов'язання провести перерахунок пенсії скасувати та постановити у цій справі нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді Горбатюк С.А.

Донець О.Є.

Мороз Л.Л.